Легенда свідчить, що першим звернув увагу на кавові дерева пастух на ім’я Калдім. Він зауважив, що кози, що щипають листя з кавових дерев, стають особливо активними та бадьорими. Калдим зібрав із дерева ягоди, замочив їх у воді та скуштував напій. Пиття виявилося гірким. Калдим кинув гілки з ягодами в багаття — і раптом відчув дурманливий аромат, що виходив від тліючих ягід. Калдим розворушив багаття, зібрав засмажене насіння, залив окропом і випив настій. Незабаром він відчув незвичайний приплив бадьорості. Калдим розповів про цей дивний випадок настоятелю монастиря, і той вирішив випробувати на собі дію незвичайних зерен. Настоятель був уражений силою впливу напою і, щоб підтримувати бадьорість ченців, що засипали під час нічних молебнів, наказав їм пити цей відвар. Напій знімав утому, давав свіжі сили.
Є й інша популярна версія. Шейх Омар, який займається лікуванням, випадково звернув увагу на дерево з запашними квітами надзвичайної краси та привабливими плодами. Він спробував додавати їх у відвари з цілющих рослин. І сам шейх, і його пацієнти помітили, що, покуштувавши настій, вони почуваються набагато бадьоріше. Чутка про чудодійний відвар розлетілася по всій країні. Незабаром усі лікарі почали виписувати каву своїм пацієнтам від будь-яких недуг. До речі, кава дійсно позбавляла головного болю, нетравлення шлунка, печії та інші хвороби.
В арабському світі іслам забороняв вживати алкоголь, тож кава була прийнята „на ура“. Звичка пити каву швидко поширилася серед пересічних людей. Вони давили кавові зерна, змішували їх з тваринним жиром, медом і молоком, скочували в кульки і брали з собою в дорогу як засіб, що підкріплює. Значно пізніше люди навчилися робити з кави вино (з запульсованої пульпи кавових ягід).
Через Аравійський півострів кава поширилася на весь мусульманський світ, а турецькі дипломати привезли її до Європи. Але тут виникли серйозні проблеми: доставка кави з далекої Каффи була обтяжливою та дорогою. А попит на нього все зростав.
У 1564 році було відкрито першу кав’ярню в Стамбулі, і кав’ярні тут з’являлися як гриби після дощу. Султан Мехмет, переодягнувшись простолюдином, відвідав кілька кав’ярень і жахнувся вільним звичаям, які панували там. (Справа дійшла до того, що султана висміювали і критикували!) Він наказав закрити всі кав’ярні і кинути в темниці любителів кави. Якщо ж кавоман траплявся вдруге, його зашивали у мішок та кидали у море. Однак заборонити напій, що полюбився, було вже неможливо. Його продовжували пити всупереч усім заборонам та указам. Зрозумівши, що боротьба проти кави марна, султан Сулейман III дозволив своїм підданим пити каву, але у спеціально відведених місцях і обклав кав’ярні величезними податками.
Перші спроби поширити каву було здійснено в Мокко. Кажуть, що саме шейху Шадлі спала на думку думка про пересадку дерев і початок кавової торгівлі. Мокко став найвідомішим сортом кави, досі популярною у всьому світі. Місцевим мешканцям вдалося не лише підвищити якість кавових зерен, а й вивести нові ґатунки. Протягом 200 років Ємен був головною країною, яка постачала каву на світовий ринок.
Наприкінці XVII століття голландці купували у арабів каву, яку доставляли прямо до Амстердама. Пізніше вони таємно вивезли кавові саджанці до Голландської Ост-Індії, де саджанці швидко прижилися і розмножилися. Голландські підприємці першими почали розводити каву у своїх колоніях. І першими кавовими плантаціями стали голландські острови Ява та Суматра (1690 рік). Голландія помітно збагатилася і XVII столітті стала найбільшим виробником кави. Наразі вона вже могла диктувати свої умови на світовому ринку. У 1714 році магістрат Амстердама, незважаючи на протести королівського ботаніка де Юссеу, вирішив подарувати французькому королю Людовіку XIV у подарунок одне кавове деревце, яке було посаджено в королівському саду. Воно прижилося. Французи кілька разів намагалися виростити сіянці з його насіння, але марно. Проте французький авантюрист викрав кілька сіянців кавового дерева у голландців. І тоді у Паризькому ботанічному саду виросли кавові дерева. Капітан Де Кліє за дорученням французького короля перевіз кавове дерево на острів Мартініка. Незабаром там була вже ціла плантація кави, яка давала прибутки до французької скарбниці. Дещо пізніше кавові плантації з’явилися на островах Гваделупа і Гаїті, з 1730 року кава поширилася іншими французькими колоніями на Антильських островах. У 1737 році французи підписали торговельну угоду з Єменом і через рік захопили порт Мокко.
У Європі почали активно вживати каву з XVII ст. Першу чашку кави скуштували у Римі 1626 року. Існує й інша думка, що познайомив європейців із кавою німецький ботанік Беллус. Перші кав’ярні були відкриті у Лондоні (1652), у Марселі (1671), у Парижі (1672). Завсідниками французької кав’ярні були Руссо, Дідро, Робесп’єр та багато інших відомих особистостей.
До XVIII століття національним напоєм Англії вважалася кава. У XVII столітті англійські жінки виступали проти його вживання, тому що їхні чоловіки годинами просиджували в кав’ярнях. У 1674 році жінки опублікували петицію проти кави, в якій скаржилися: “Ніколи представники чоловічої статі не носили ширших бриджів, і ніколи так мало не було в них чоловічої гідності!” Така ситуація склалася через „надмірне споживання огидного язичницького лікеру під назвою кави, яка… зробив наших чоловіків євнухами і покалічив наших милих галантних кавалерів… вони приходять додому вичавлені, як лимон, і в усьому їхньому організмі немає нічого вологого, крім сопливих носів, нічого твердого, крім кісток, нічого стоячого, крім вух“. У 1702 році в Лондоні було 2000 кав’ярень, де відвідувачі могли випити чашку міцного ароматного напою з традиційним бісквітом. Жінки у кав’ярні не допускалися. Але в 1717 році з’явився перший чайний магазин, де тепер і жінкам дозволялося побалуватися чашечкою чаю. Ось як сталося, що чай почав поступово витісняти каву. І саме чай досі тримає пальму лідерства. Щоправда, 2000 року у Великій Британії вперше споживання кави перевищило споживання чаю. (До речі, в ті давні часи в Європі ще не знали такого слова, як кава. Напій називали „арабським вином“.)
У Росію кава потрапила завдяки Петру I, який звикли до нього в Голландії. Однак широке визнання кави отримав лише після Вітчизняної війни 1812 року. Перша згадка про каву в Росії зустрічається в “Повісті временних літ”, в якій йдеться про те, що князь Володимир Святославович (XII століття) вживав напій “кава”. Згідно словника В. Даля, кава – польський напій і в перекладі з польської означає “каву”.
Наступна згадка про каву в Росії відноситься до 1665 року. Придворний лікар прописав каву як ліки „від нежиті та головоболінь“ цареві Олексію Михайловичу. Гарячою прихильницею кави була і російська імператриця Ганна Іоанівна. У 1740 році за її високим наказом в Росії були відкриті перші кавові будинки. Петро III (чоловік Катерини Великої), щодня мучився жорстоким похміллям, відпивався вранці міцною кавою і обкурювався сигарами. Тільки так йому вдавалося отямитися.
За Катерини Великої найдешевшим товаром було сіно (гривенник за цілий віз), а найдорожчим – кава, фунт якої коштував сорок копійок. Катерина мала велику слабкість до веселощів, бенкетів, балів та… кави. У палацовій церкві імператриці ставили за хорами ломберний столик, і, попиваючи кавою літрами, вона з азартом різалася в карти. Відриваючись від кави та карт, вона іноді поглядала, як моляться придворні пані. Одного разу її духовник обурився таким блюзнірством, на що Катерина (терпима до слабкостей інших і вимагала терпимості до власних слабкостей) відповіла: „Можливо, здаючи туза, я душею прилягла до Бога набагато ближче, ніж мої статс-дами, що театрально полегли на коліна, а ті, хто думає про коханців…“ (В. Пікуль, „Фаворит“). І продовжувала літрами поглинати свою улюблену каву і годинами грати у карти.
У XIX столітті Петербург був охоплений всепоглинаючою пристрастю до кави. Його пили в кожному будинку кілька разів на день. Жіноча прислуга навіть застерігала собі окреме „кавове задоволення“.
На початку XX століття в Росії кава була символом розкоші та багатства. Його могли дозволити собі лише забезпечені люди.
Географія виробництва кави широка, а географія її споживання – просто неосяжна і розповісти про каву все просто неможливо, тому що кава – ця майже як Всесвіт.